Логотип.
Адрес форума: http://mistoua.f-rpg.me/
Официальное название: Моє Місто
Дата открытия: 16.11.2022
Жанр: кроссплатформа
Организация игровой зоны: эпизодическая
Краткое описание: Наш кроссовер — это олицетворение городка, где улицы становятся прекрасными променадами волшебных миров из средневековья и фэнтези, а параллельные улицы - утопают в сай-фае или романтике, темные переулки представляют собой кровавые триллеры и ужасы, а парки с лугами - сказками из самого детства. Здесь найдется место для любой роли, даже авторской, и любого фандома. Особенностью форума является то, что он переведен на украинский язык и общение происходит на нем, НО посты принимаются на ЛЮБОМ языке - украинский, русский, белорусский, крымскотатарский, английский - наш форум открыт для всех гостей с разных сторонок мира и ждет вас в гости!
Ссылка на взаимную рекламу: (Нужна ссылка именно с ВАШЕГО форума) http://mistoua.f-rpg.me/viewtopic.php?id=43#p567
Moye Misto
Сообщений 21 страница 40 из 68
Поделиться117-11-2022 01:42:43
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Поделиться2116-01-2023 13:37:03
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Деймон (але може й Володька) розшукує:
БАЖАЮЧИХ ПОКОПИРСАТИСЯ В ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
| Хто не зайде завтра на ріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, буде моїм ворогом. Добриня, Малуша, Святослав, Ярополк, Олег, Ольга та інші Давно виношую в собі ідею зіграти той період історії, який тісно пов'язаний з історією рідної землі. Князь Володимир, внук відомої княгині Ольги, який фактично не мав ніяких шансів на здобуття влади у Києві, адже був бастардом. Але життя повернулось так, що він здобув цю владу. Саме цей шлях до влади, язичницькі ритуали, погляди і побут мені цікаво зіграти. Тому я щиро запрошую кожного охочого покопирсатись у цьому. З мене юний княжич, а з вас - та хто завгодно з цієї епохи! Буде цікаво зіграти і з матір'ю, і з дядечком, братами, батьком і навіть бабусею. І я не кажу про інших воїнів, історія яких не була записана! |
зв'язок | мова написання постів |
гостьова/приватні повідомлення | укр |
Поделиться2216-02-2023 15:14:52
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Вогняний Птах розшукує:
НЕКАНОН WARRIOR CATS
сіро-полосатий кіт | Наші знання - це сума того, чого ми навчилися, й того, що ми забули. Мурчик, який живе на фермі, неканон Мурчик - це ім'я, яке придумали Двуногі з ферми, де ти живеш багато лун. Тобі десь 72 луни, а це 6 років по міркам Двуногих. |
зв'язок | мова написання постів |
гостьова, повідомлення на форумі | українська |
Поделиться2305-03-2023 20:22:17
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
|
| Вогняний Птах розшукує
|
|
|
НЕКАНОН МУРЧИК
Наші знання — це сума того, чого ми навчилися, й того, що ми забули.
Поделиться2409-03-2023 18:03:55
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Вогняний Птах розшукує:
КАСТ WARRIOR CATS
| Вони дикі, але вільні... Їх мало, але вони не скорені. Це не домашні кицюні, їх не погладиш проти шерсті. Коти Вояки, шукаю, як канон, так і неканон Зі світом Котів Вояк знайома дуже слабо, бо тільки почала читати першу книгу. Через це створила персонажа неканона. |
зв'язок | мова написання постів |
гостьова/приватні повідомлення/соціальні мережі тощо | українська. |
Поделиться2515-03-2023 17:21:15
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Чоу Чанг розшукує:
МАГІЧНИЙ СВІТ ДЖОАН РОУЛІНГ
| Кожна історія живе доти, доки хоч хтось хоче її слухати. Історії, які подобаються нам більш за все, живуть у нас вічно. Так що, скільки б ви не повертались до прочитання книг або перегляду фільмів, Хогвартс буде завжди поруч, щоб зустріти вас вдома. Орден Фенікса, Армія Дамблдора, Смертежери, Міністерство Магії та всі причетні Світ, створений Роулінг - особливий, бо залишається привабливим вже багато років, і в ньому завжди можна знайти щось нове. Перша та Друга Магічні війни, третє пришестя Волдеморта, школи чарівництва інших країн, підліткова дружба і закоханість, даркова казка, AU-версія. де в деяких чарівників після сімнадцяти років прокидаються риси тої чи іншої міфологічної істоти, родова магія, заборона на чаклунство - це тільки частина ймовірних сюжетів, в які б я вписалася. |
зв'язок | мова написання постів |
гостьова/приватні повідомлення | українська |
Поделиться2601-04-2023 14:28:46
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Поделиться2727-04-2023 18:28:33
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Сайно
- оригінальна зовнішність -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Сайно, генерал махаматра;Назва всесвіту:
genshin impactСімейний стан:
Хороший друг;Статус:
Канон.
| ХТО ТИ? Ти вірний законам і власним принципам більше, ніж самій академії, чи не так? Істина гроза Сумеру, яку не хвилює, студент перед нею, чи науковець. Проте, тебе не цікавить ні слава, ні багатство – в цьому ми з тобою й подібні. В світі є більш вартісні та важливі справи, аніж витрачання дорогоцінного часу на наукові дебати. Для мене цією справою є збереження тропічного лісу, для тебе – правосуддя. |
ХТО Я? Просто лісовий вартовий – це все, що тобі потрібно знати про мене на даний момент. Я тут не для того, аби виставляти тобі якісь умови. Я не вимагатиму регулярних та швидких відповідей на свої пости, тому що сам можу їх затримувати. Я не вимагатиму від тебе постів якогось конкретного розміру, бо сам звик підлаштовуватись під гравців і писати по-різному. Тільки переходиш з російської на українську або не звик писати тексти українською? Поважаю і чудово розумію, що можуть виникати труднощі чи з’являтися русизми. Притримуюсь тієї думки, що рольові – це хобі, потрібне для приємного проведення часу, а не для зайвої трати нервів. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова/приватні повідомлення/телеграм | бажано українська |
— А тепер від початку, — голос командира лісової варти здавався збентеженим та звучав тихіше, ніж зазвичай — навмисно, аби поки що незнайома людина по іншу сторону дверей не змогла чітко розібрати слова, що він мовив.
— Тобто, ти запечатав останки злих архонтів, які з невідомої причини заселилися та поглинали свідомість цієї дитини, і тепер кажеш, що в неї погіршився стан, як тільки ви перетнули межу до Сумеру. Разом з тим, її переслідують Фатуї. Я, звісно, не намагаюся змусити тебе відправити її до кращого спеціаліста і точно не збираюся відмовляти у допомозі, але ти точно впевнений в тому, що тропічний ліс буде для неї достатньо безпечним місцем?
Це був не докір в сторону генерала Махаматра, а щире занепокоєння. Дикі звірі, отруйні рослини, монстри, розбійники та підземні тунелі, у які ненароком можна провалитися, були частими, та все ще не найбільшими загрозами для пересічного перехожого. Останнім часом Зони Загнивання з’являлися все частіше, з кожним разом розросталися все більше. Тільки володіючи силою, подарованою богами, можна було впоратися з цією проблемою. Якщо хтось слабший, хто не має досвіду тривалого перебування у тропіках, потрапить у подібне місце, з ним може статися справжня катастрофа.
Тігнарі мав насправді великі сумніви з приводу правильності рішення свого друга ще й з тієї причини, що просто не розумів, яку саме користь може принести в даному випадку. Опіка? Захист? Лікування? Спостережливий матра припустив, що у дівчинки, ймовірно, «прокинувся» елеазар, та звідки стільки впевненості у здібностях простого вченого, який практично весь свій час присвячує роботі? Вся його увага зосереджена на детальному вивченні середовища і пошуку способів зберегти ліс від правопорушників. Та чомусь у Сайно не виникало жодних сумнівів щодо надійності як свого друга, так і місця, в котре він привів свою підопічну, а, отже, і ухилитися від його замислу точно не вийде.
Генерал Махаматра зник — вочевидь, справ у нього чимало — та навіть не попрощався з дівчинкою, яку привів — мовляв, їй так буде спокійніше. Тігнарі залишалось тільки повернутися назад у свій кабінет, де на масивному столі з сяючої деревини очікували своєї долі залишені недокінченими записи. Коли з’явилися несподівані гості, він якраз працював над своїм посібником з техніки безпеки поведінки у тропічному лісі, але про нього на якийсь час доведеться забути. В кінці кінців, записи — це не жива людина, вони почекають. От тільки тут назрівали нові питання: як себе поводити, що казати, чого не питати? Йому абсолютно нічого не відомо окрім сухих фактів і припущень, озвучених Сайно або власним розумом.
Двері ледь чутно рипнули, видаючи лісового вартового, що повернувся у приміщення. Та, на диво, першим, що кинулося в його очі, став не громіздкий стіл, не чорнильниця з листками паперу і записником на ньому і навіть не книжкова шафа, яка займала добру половину стіни. Це була пара бузкових очей і розхристана зелена маківка. По невідомій причині перша асоціація, що виникла у Тігнарі від вигляду своєї гості, це маленьке тигреня рішболанд, врятоване від браконьєрів — загнане і недовірливе.
— Твоє ім’я Коллеї, так? Я один з вартових цього лісу. Можеш кликати мене Тігнарі. — по старій-добрій звичці його тон набув строгості і звучав, напевно, занадто серйозно для даної ситуації. На щастя, він і сам це зрозумів, тому постарався згладити його. — Ми забезпечимо тобі притулок в Гандхарві. Тут, біля інших вартових, ти будеш в безпеці, але в любому випадку тобі доведеться ознайомитися з правилами поведінки у тропічному лісі, щоби ненароком не потрапити у халепу.
І знову, чорт забирай, він почав тараторити. По правді кажучи, Тігнарі ніколи не мав справи з дітьми, а ця дівчинка, судячи з усього, пережила дуже багато жахливих речей — чого тільки вартує той ритуал з накладанням печаті від скверни. Ворохобити минуле не хотілося, та водночас потрібно було терміново дізнатися, що саме стало причиною погіршення стану Коллеї в Сумеру. Насправді елеазар чи, може, алергія або щось інше?
В секундному роздумі вартовий оглянув приміщення, і в його голові поселилась ідея, від якої велике вухо смішно здригнулось, а хвіст почав рухатись жвавіше, хоч вираз лиця залишався незмінно спокійним.
— Від Мондштадту до Сумеру лежить довгий шлях. Ти, напевно, зголодніла?
Поделиться2830-04-2023 10:20:04
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Рейна Таргарієн
- Freya Allan -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Рейна Таргарієн, Рейна із ПентосуНазва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]Сімейний стан:
улюбена сестраСтатус:
канон
| ХТО ТИ? Краща версія мене. Рейна не буде скреготіти зубами, сипати прокляттями або намагатись нацькувати Караксеса на нещасну септу чи доньку стюарда через зауваження в свою сторону. Рейна посміхнеться і подякує у відповідь. В її крові трішки більше солі моря від Веларіонів чим вогню від Таргарієнів. Спокійна, завжди готова вислухати та допомогти, їй легко дається рукоділля та музика. Рейні подобається проводити час в колі доньок замкових лицарів чи за книгами в бібліотеці. Рейна була більше прив’язана до матері чим до батька, та це зовсім не означає, що її в новій сім’ї люблять менше за інших дітей. Заручена з молодшим сином принцеси Рейніри – Люсерисом – Рейна вже готується до ролі леді Дріфтмарку, нехай кожного вечора молиться Новим Богам за здоров’я бабусі. Вірна сім’ї та своєму обов’язку. Її дракон вмер незадовго після пробудження і втрату дівчинка перенесла дуже складно. З новим яйцем, подарованим після повернення в Вестерос, Рейна навіть спить. Вона мріє про дракона та одного прекрасного дня він у неї обов’язково буде. Але зараз Рейна відчуває себе в сім’ї білою вороною, нехай знає, що її люблять та цінують. |
ХТО Я? Пости пишу від 3 тисяч символів та як дальше піде. Більше орієнтуюсь на книжковий канон чим на серіальний. Спокійно відношусь до всяких виділень в тексті, графіки та «гри зі шрифтами», пости від першого лиця в ступор не кидають. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова, потім або особисті повідомлення на форумі, або тг | укр |
[indent] - Ні-ні—ні!
[indent] Крик крізь сон розриває глибоку тишу світанку. Жадібний ковток повітря та широко розплющені очі, серце збивається з ритму, намагаючись вирватись з грудей, а пальці до блідості зживають багряне покривало. «Я дома. Це все лише сон…», - слабке заспокоєння, бо тіні від свічки малюють химерні картини на стінах, а сон… він був таким справжнім. Погрози Еймонда – я спалю вас всіх у вогні, - сльози Рейни, жар від полум’яного подиху Вхагар… Бейла тремтить і каплі холодного поту стікають по скронях.
[indent] «Всього лише сон», - повторяє вона собі та пальці відпускають край покривала, а тіні на стінах більше не лякають. Тиша ранку та перші промені сонця, що пробиваються скрізь зачинені ставні заспокоюють, стишують серцебиття. Ще один глибокий вдих і, сконцентрувавши погляд на вогнику свічки, варто дорахувати до п’яти, як страх, що ще мить назад міцно тримав у своїх лещатах, зникає. В сні Еймонд був безжальний до неї та Рейни, полум’я Вхагар поглинуло Драконячий Камінь разом з усі його мешканцями, Бейла намагалась відшукати батька, але все марно. В сні вона залишилась одна, полум’я було так близько, а Еймонд… Її благання звеселяли його серце.
[indent] - Не дочекається, - шепіт порушую сону тишу опочивальні. Тихо, але впевнено Бейла Таргарієн дає собі обіцянку більше ніколи – ні у сні, ні наяву – не просити про помилування. Вона кров від крові дракона, її батько – принц Деймон Таргарієн, в їх жилах тиче кров Стародавньої Валірії і якщо Еймонд дійсно настільки дурний, що оберне гнів Вхагар проти сім’ї, то краще згинути в полум’ї битви чим лити сльози, надіятись на помилування. «Дракони не просять. Дракони беруть своє полум’ям і кров’ю».
[indent] У ранковій тиші чутний стук важких лицарських чобіт та лемент служниць. Бейла знає, скоро у двері її спальні постукає септа і якби не хотілось, але прийдеться відчинити, бути слухняною та ввічливою, явитись на сніданок вчасно і посміхатись, навіть якщо насправді хочеться плюнути між очі. «Він вкрав дракона моєї матері та всім на це байдуже». Ще вчора сльози лилися рікою, а гнів осліплював. Ніч вона провила оплакуючи матір та картаючи себе за слабкість. Сьогодні Бейла пообіцяла собі, що сліз не буде. Залишився тільки гнів.
[indent] Кам’яниста підлога приємно холодить стопи. Бейла знає, якщо висковзнути з кімнати зараз, то до сніданку її точно не знайдуть – замок Веларіонів їй все ще чужий, та вона вміє ховатись на конюшні чи на кухні серед мішків муки та зерна. Вона знає, своєю відсутністю за столом засмутить бабусю та дасть оточенню королеви причину пліткувати про своє дурне виховання – інше діло принцеса Гелейна слухняна як вівця, - але їй плювати. Чому вона повинна втішати та бути ввічливою з людьми про існування яких до цього лише знала зі слів батька та… матері? Знову глибокий вдих-видих та дорахувати до семи, втупивши погляд у підлогу, відчути біль в грудях і нагадати собі, що дракони не плачуть. Мама пішла – згоріла в полум’ї, - але вона точно не хотіла, щоби по ній лили вічно сльози. Лейна Веларіон любила життя, любила всміхатись та жартувати, літати на Вхагар та танцювати під дивні мелодії Пентосу. Бейла знає: найкраща шана пам’яті матері – це не дати болю поглинути себе. «Вона не хотіла б бачити мої сльози».
[indent] Бейла вислизую з кімнати, м’яко прикриваючи за собою двері. В костюмі для кінних прогулянок вона легко могла зійти за хлопчика-пажа, якби не сріблясте волосся. Східцями збігає вниз, де у внутрішньому дворі вже тренеруються лицарі. Серед Королівських гвардійців та лицарів Веларіонів, вона воліє віднайти батька, та все даремно. Поглядами принцеса зустрічається з сером Кристоном і всередині все холодніє. Вона пам’ятає слова королеви Алісенти. Гнів з яким вона вимагала сера Коля принести їй око Люцериса. «А якби він погодився?», - Бейла знає, батько не дозволив би лицарю навіть наблизитись до Люка, та все ж, страх огортає сердце. «Якби ми тільки залишись у своїх спальнях…». Бейла знає, дурно звинувачувати себе у всьому, що сталося – винен тільки Еймонд, - але якби вона та Рейна все-таки постаралися знайти батька, а не будити кузенів…
[indent] Сер Коль втрачає до неї інтерес. Швидко наносячи удари мечем, він повністю віддає себе бою. Бейлу танок сталі заворожує. Одного разу вона сказала мамі, що також хоче навчитись володіти мечем – як королева Вісенія, - мама засміялась та назвала її малою розбійницею. Бейла образилась та до кінця дня дулась на матір. Зараз би вона обняла матір та сказати, що вона її маленька розбійниця.
[indent] Сер Кристон вибиває меч з рук противника і принцеса втрачає інтерес. Вона вже давно не слідкує за боєм і оплески зівак, що зібралися на критому переході її спочатку приголомшують. Лицар допомагає своєму побратиму піднятися на ноги та коли розвертається до публіки, Бейли уже немає. Таргарієн втікає від чужих поглядів в місце, де точно зможе побути одна, куди спускаються найсміливіші – у лігво драконів. Після вчорашнього інциденту король наказав збільшити варту, але Джоффрі показав Бейлі інші шляхи до драконів – під замком, в павутині з переходів. Її там будуть шукати, але не зразу. Сніданок в компанії королеви та її дітей вона точно пропустить.
[indent] Темрява та сирість лігва драконів її не лякає. Бейла обережно ступає вперед, прислуховуючись до найменшого шурхоту. Її дракониця – Місячна Танцівниця – десь заховалась серед цих каменів та печер і Бейла знає, що знайде її.
[indent] - Де ти? – Шепоче, бо зовсім не хоче потривожити сон інших драконів. – Де заховалась? – Караксес та Мелеїс їй не нашкодять. Але на Дріфтмарку зараз є й інші дракони: дракониця принцеси Гелейни та красивий дракон принца Ейгона, Сіракс і… Вхагар. Чи може Вхагар їй нашкодити, якщо поруч немає Еймонда? «Я накажу своєму дракону спалити вас», - відлуння слів кузена все ще бринить в голові та більше нестрашно. Бейла впевнено робить ще один крок вперед.
Поделиться2901-05-2023 09:18:20
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Поделиться3004-05-2023 17:39:50
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Поделиться3111-05-2023 18:16:42
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Лорд Скордж
- оригінальна з гри, з графікою поможу -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Лорд Скордж, безсмертний, попередній Гнів Імператора ВішейтаНазва всесвіту:
SWTOR — Star Wars the Old RepublicСімейний стан:
друг, побратим у війні проти ІмператораСтатус:
наставник на шляху темної сторони Сили і я надіюся, після смерті Валкоріона — щось більше
| ХТО ТИ? Завжди був ситхом, завжди залишається ситхом, незважаючи на довгі роки служби Імператору Вішейту, незважаючи на те, що в кінці-кінців таки зрадив Імператора. Скордж почав як вірний адепт Темної Сторони Сили, беззастережно відданий владиці, а закінчив, як і раніше, як незмінний послідовник вчення про владу і могутність, але при цьому обернувся проти колишнього пана. Скордж побачив, якою катастрофою обернеться правління Імператора, і звернувся проти нього, прийнявши бік Ревана та Вигнаниці, які вірили, що повелителя ситхів можна вбити. Скордж сплів чимало інтриг, уникаючи підозр свого пана, сприяв знищенню старої Темної Ради, проте наприкінці зрадив тих, хто повірив йому. Він побачив у видінні, що допомагав не тим людям, що ні Реван, ні Митра не були тими, хто вразить Імператора. І завдав смертельного удару по Вигнанніці, так само був готовий вбити і другого джедая, не зупини його Імператор. Скордж зумів переконати його, що завжди був на його боці і прикинувся союзником обох джедаїв, щоб розправою над ними довести свою відданість. Так він заслужив для себе безсмертя і став першим Гнівом Імператора — його особистим катом. Але він збрехав і цього разу. Минали роки, навіть століття. Він зрадив знову, зустрівши на планеті Квеш Героїню Тайтона, мого персонажа і колишню уродженку Імперії, впізнавши у ній джедая, якого побачив у видінні за 300 років до того. Коли команда джедаїв вторглася в фортецю Імператора і була схоплена, Скордж нічим не видавав своїх намірів доти, поки через кілька місяців Героїня не звільнилася від впливу Темної Сторони за допомогою привида Сили свого вбитого наставника, що відвідав її. Скордж звільнив команду Героїні, повернув їм корабель і надалі неоціненну допомогу, розкривши плани Імператора, зірвавши разом із джедаями ритуал, який сприяв би знищенню життя в Галактиці. І саме він провів команду Дромундом-Каасом до Темного Храму, де Майя вразила тілесну оболонку Вішейта. |
ХТО Я? Мій джедай не повністю "світлий" — темрява торкнулася її. Вона втекла з Дромунд Кааса на торговому кораблі, і через пару пересадок проникла в область Республіки, де зайнялася пошуками джедаїв (по суті зіграла як Кіра, але не тягнула так довго з падаванством, відразу знайшовши вихід до джедаїв). Просто в неї був вибір — поступити на Коррібан і загинути там, або обрати свій власний шлях. Тож мій персонаж відразу ж знала, що хоче вивчати шляхи Сили, але не так як хотів її батько, мріючи досягти слави для свого роду через своїх дітей. І молодому обдаруванню це вдалося, а далі… ми знаємо, що було далі — Тайтон, Балморра, Пожиратель Світів, Лорд Скордж, який міг відкрити новій грані Сили для юної джедай відкритої для навчання. Моя джедай дуже цікава та бажала б стати "сірою" і завдяки менторству Скорджа, який помітив що вона "не цілком втрачена" ми разом могли б досягти великих висот. Крім гри за вчитель-учень, товариш-друг, цікаведитя-валянок, я надіюся що ми зможемо трошки розворушити Скорджа та оживити його, допомогти йому відчути нові емоції та почуття, навіть коли Війшет ще буде живим і контроль безсмертя над життям буде ще великий. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова/приватні повідомлення | укр/рос |
Страх заставляет стучать зубы. От бессилия щипет глаза, и появляется влага на них, но Майя отказывается верить, что она снова оказалась одна, а Док — не в кондиции!
«Не правильно. Ведь, он ещё дышит! Что это за дым вырвался оттуда? Я не брошу тебя живого! Понял?! Пока есть шанс. Уж лучше пусть острит и шутит, выводит из себя, но… будет рядом, а не так… ну что за наказание…!» — её руки дрожат, разъединяют артефакт с его недостающей частью, от греха подальше, и прячут зап-часть в мешочек на поясе. Не хватало еще, чтобы и она вышла из строя…
«Валялись бы оба у себя на пляжу и ожидали спасения или того, чтоб местная флора и фауна нас съела. Разве может быть лучше?!» — пыталась унять дрожь в руках от испуга девушка.
— Я не позволю тебе умереть, — почти стон вырывается из её груди. Это было уже совсем не смешно — потерять его снова, только найдя, на необитаемом острове!
Девушка склоняется над Доком, изучая его, пытаясь, слабо еще, даже зондировать через Силу.
«Жив. Цел. Но не орел — от сильного прямого воздействия артефакта он ощутил временное помутнение, от чего и стал нести тот бред про любовь… и впал в кому? Но его можно вытащить оттуда.» — Только вот джедайке нужно немного отдохнуть. Им обоим. Ей нужны силы манипулировать Силой для медитации над ним…
Она перетащила обратно на лежбище многострадального медика. Ей удалось связать части дерева и листьев между собой, соорудив подобие на постель. Но мысли про плот не покидали её — здесь должна быть цивилизация…но не известно как долго придется к ней плыть. Нужно будет поискать на острове другие запчасти для маячка, это лучший выход все-таки.
Немного еще обустроив их лежбище в импровизированный шалаш-хижину, девушка вытянулась напротив Дока, крепко обхватив его руками. Им нужно набраться сил, чтобы побороться еще…
Поделиться3215-05-2023 20:59:44
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Ной
- milo ventimiglia -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Ной/Ноа, ~25років, прізвище/прізвиська за тобоюНазва всесвіту:
battlestar galacticaСімейний стан:
Підопічний, а далі побачимо:)Статус:
авторський персонаж, ув'язнений на Astral Queen, колишній торговець зброєю, член кримінального угрупування Ха'Ла'Та.
| ХТО ТИ? Персонаж виник як НПС у грі і так сподобався, що ми захотіли його оживити:) |
ХТО Я? Діно Адаміді, першокласний навігатор, теж тауронець і теж зі складною історією взаємодії з Ха'Ла'Та. Неговіркий, впертий, трохи складніший та неочевидніший, ніж здається. В планах на гру — витягти Ноя з Astral Queen та якось пристосувати до нового життя. Якщо захочеш розвивати кримінальну гілку то є кілька ідей на детектив, пошук справедливості та помсту. Якщо нє — будемо вигадувати щось інше. |
|
Контакти: | Мова гри: |
поклич мене в гостьовій, далі месенджер чи ПП. | бажано українська, але готовий обговорити |
Якого дідька вони приперлись, — зла думка.
Якого дідька ти на нього кинувся, малий! — гірка.Діно чує у вухах хрускіт власного носа та опиняється на підлозі, раніше, ніж встигає зреагувати (хоча — що б він зробив? Приєднався б до мертвого близнюка?), удар грубого чобота в живіт примушує коротко хекнути. В повітрі пахне порохом і солодкуватим запахом свіжої крові, яка заливає рожеві кавалки мізків та уламки кісток черепа з розтрощеної потилиці Урі на панелі другого пілота. Кров на панелі навігатора і кров на світлому килимі підлозі рясно струменить з розсіченого обличчя Ноя, і кров на килимі просто під його лицем, кров заважає дихати, огортає язик солоним, залізним.
Все видається сповільненою зйомкою якогось каприканського бойовика. Пістолет у витягнутій руці. Розширені очі Реї на заляпаному чужою кров'ю обличчі. Відлуння її вскрику у вухах крізь дзвін від удару.
"Я чув, навігаторів теж вчать літати".
Дзвін у вухах стає нестерпним і він, у цьому густому, розтягнутому в часі киселі приреченості, за мить до останнього ривка — збити з ніг, збити постріл, навіть ціною власного життя, тільки б не дивитись — не одразу усвідомлює, що це сигнал.
Голос Гаррієт повертає плин часу у норму.
Діно через силу ковтає кров.
— Ми мусимо відповісти, — каже він і знову отримує чоботом в живіт, на цей раз не встигає напружити м'язи, щоб погасити хоч якось удар.
— Стрибай! — майже кричить ватажок.
Сивий хапає його за сорочку, примушуючи встати, недорога тканина уніформи тріщить.
— Послухай! — Діно кричить теж, начхавши на можливість наступних ударів, і на те що дихати боляче, — У тебе немає припасів і мало тиліуму, але вже є заручники! Вийди з ними на зв'язок, вимагай тиліуму та припасів, бо ми, до біса, всі здохнемо дорогою! На тому, що є, нам летіти — роки! Ти командуєш, у тебе зброя і люди, у тебе заручники! Але якщо ми не відповімо, вони розстріляють нас як бісів Олімпік!
Ватажок мовчить кілька секунд, потім трохи обертає лице до сивого, не зводячи очей з Реї.
— Вируби його.***
— Галактика, це Смайлі. Бачу судно. Це Virgon Express.
— Смайлі, це Галактика. Чудово, зв'яжися з ними.
— Вони не відповідають.
— Срак. Перепрошую, Смайлі. Зроби коло. Чи ти бачиш людей на борту?— Галактика, це Смайлі. Відповідь позитивна, повторюю, позитивна, на борту є люди. Запит на подальші дії.
***
Дуло пістолета дивиться на Рею, над ним — холодні сині очі. Можливо, за інших умов — в іншому житті — цей чоловік міг би вважатись привабливим. Та зараз злість спотворює риси його обличчя, яке і так не дуже пошкодувало життя.
Діно лежить там, де впав — частково поверх ніг чи мертвого, чи непритомного Ноя, з розсіченої над скронею шкіри ллється кров.
— Приймай виклик, — наказує кеп Реї, — Одна дурниця — і далі летітимемо без бортінженера. Вона, на відміну від вас, не незамінна.
Поделиться3325-05-2023 14:46:42
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Дейрон Таргарієн
- в цьому надскладному питані повністю довіряю тобі -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Дейрон Таргарієн, ще не Дейрон ДерзкийНазва всесвіту:
a song of ice and fire [house of the dragon]Сімейний стан:
найкращий в світі братСтатус:
канон книг
| ХТО ТИ? З нашої фантастичної четвірки ти вийшов найадекватнішим. Вихований, люб’язний, начитаний та не ображений на весь світ. Зростав в моїй с Еймондом тіні, а тому не звик командувати. Ти швидше виконавець. Смоктав одну з Джейсом цицьку (та я про годувальницю!), бо наш батечко думав, що так зможе вас здружити. Прорахувався, старий. Вплив матусі та її «зеленого» оточення виявився сильнішим. У дванадцять років тебе відправили до Старгорода, де ти мусив підносити чашу з вином Ормонду Гайтаверу та навчатися лицарської майстерності (пробач, братику, та сер Кристон вирішив, що належить тільки Еймонду). Твій дракон – Тесаріон – ще недостатньо зміцніла, щоби піднятися в небо разом з тобою, але ваш зв'язок надзвичайно сильний. |
ХТО Я? Я буду радий бачити Дейрона бодай у грі, якщо не пощастило побачити на екрані. Приходь, а я придумаю, як витягнути тебе з того проклятого Маяка. Нічого не стану вимагати окрім бажання гри, а про себе скажу, що постараюся пости не затримувати, старатись писати красиво та не спитися. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова, а дальше розберемось | укр |
— Ну ж бо, Джейс, не будь маминим хлопчиком, — дружній удар по спині та зовсім недружні слова – швидше насмішка, як-то буває у дворі Червоної фортеці, коли хлопці сходяться в бою під пильним керівництвом та наглядом сера Крістона.
Ейгон не чекає, коли дорогий серцю племінник найде знову тисячу та одну відмовку, молодий Таргарієн підкликає миловидну дівчину-служницю та тільки одним жестом – слова треба берегти для рівних собі – наказує знову наповнити кубки.
– Всього третій келих, дивись, ти навіть не злився з гербом нашого дому.
Навмисний акцентує на «нашому», нехай чим більше Ейгон дивиться на Джейкериса, тим більше бачить в ньому обриси сера Костолома, а не солодкого літнього рицаря Лейнора Веларіона. Можливо, матінка дійсно має рацію і синочки дорогої старшої сестри більше Стронги, а не Веларіони? Ейгон ще раз дивиться на Джейса – похмурого і задумливого хлопчиська, що в один трагічний та одночасно радісний для Вестероса день зійде на Залізний трон – намагається знайти десять спільних рис з первістком Морського Змія та надто швидко втрачає інтерес.
– Ти ж майбутній король, Джейсе. Тобі не повинно крутити голову від одного ковтка солодких дарів Арбора.
Хлопчисько навпроти тільки намочує губи в келиху з вином в той час, як Ейгон п’є великими ковтками, припадаючи до кубка, як то буває загублені душі в Червоній дорійській пустелі припадають до джерельця, що пробиває собі шлях серед каміння, гір та піску. Ейгон п’є та не може напитися. Він не смакує, букет з винограду зібраного ще до сходу сонця, польових квітів та меду не розкривається у нього на язиці. Якщо на те пішло, принцу що дорійські помиї, що вина Простору чи Заходу – все на один смак. Він жадібно пив би навіть скисле козяче молоко, як то кажуть п’ють дикарі дотракійці, що найшли своє місце серед диких земель Есоса, тільки забутись, не чути той паскудний голос матінки, який любить повторяти, що це він майбутній король, а значить повинен бути… А так зразу не згадати. Здається, останній раз вона вимагала від нього не принижувати Еймонда на очах у Веларіонів. Чи це було день назад, а сьогодні зранку вона зняла крик, бо Ейгон знову назвав Гелейну дурною? Так він же правду сказав. Мало того, він твердо переконаний, що повитуха, яка приймала пологи у матінки, була не дуже обачною, та кинула дорогу сестричку на підлогу. Бідолаха с тих пір і мучиться. А разом з нею мучитись повинен і Ейгон, бо ж проклята валірійська традиція проголошує, що діток треба одружувати між собою, а не розбавляти кров драконів всякими смертними, як от Арени чи Гайтавери.
— Знаєш, Джейс, а ми з тобою маємо багато спільного…
Ейгон заводить звичну для себе пісеньку. Та тільки серце починає наповнятись любов’ю до племінника, як двері в опочивальню відкриваються і лицар з білим плащем за плечима оповіщає, що татусь дуже скучив за синочком. Ні, звісно лицарі королівської гвардії подібного не говорять, всього лиш оповістили, що король бажає бачити Ейгона у своїх опочивальнях, але одурманений нектарами Арбора юний розум все перекрутив, поставив з ніг на голову та дуже тому втішився.
— Дурна справа заставляти короля чекати, — замість вибачень та обіцянок, що наступного разу їх точно ніхто не потривожить. – Можеш вино забрати з собою. Вгости Люка.
Голова йде обертом треба тільки піднятись на ноги. Ейгон чіпляється за стіл і якийсь час просто вгризається поглядом у стільницю, повільно моргає. Джекейрис нехай пити не вміє, але благородний до срачки, допомагає нещасному дядечку доплентатись – бере під руку, як то він кохана всього життя леді, неспішно чимчикує до дверей.
— Заждіть, — Ейгон не зовсім пам’ятає, як в руках опиняться кухоль з прохолодною водою, та він випиває з нього залпом, стараючись не зустрічатись поглядами з лицарем.
— Він бодай в настрої? – питає швидше аби лише не мовчати чим дійсно з інтересу, та лицар з білим плащем лише відкриває двері, пропускаючи принца вперед. – У вас таке лице ніби на сніданок власний меч проковтнули, — і знову мовчання. Спасибі, що бодай в плечі не штовхнули.
Червона фортеця – лабіринт із коридорів, та східців, переходів та дверей. Лабіринт, що став для нього і в’язницею, і домом одночасно. Сп’яніла від вина душа молодого принца рветься на волю – туди де він не зобов’язаний рівно тримати спину і посміхатись всякому дрібному лорду, що прибув до двору тільки з одною метою — а що як вдасться підкласти доньку під одного з нащадків королівської династії, — та ноги ледь-ледь держать його. Ейгон охоче оперся спиною до прохолодної стіни та замкнув на якийсь час оченята, солодко перераховуючи овечок. Але ні, батько чекає, батько забажав з ним говорити. Мабуть, якби випив він на один келих менше, то жвавіше підіймався східцями. І де тільки носило проклятого лицаря весь цей час?
Зупинка перед дверима в плати короля. Лицар звітує перед своїми побратимами, короткий погляд сера Арика (а можливо це Ерик?) і Ейгон ледь втримується, щоби не виблювати весь свій багатий сніданок на його чистенькі чобітки. Рицар зникає за дверима та не встигає принц перерахувати всіх богів, як знову появляться перед очима. Батько готовий прийняти сина. Глибокий вдих і видих, посмішка і пряма спина. Ейгон робить крок вперед, за ним замикаються двері.
— Ви мене шукали, батьку, — не запитання, швидше констатування факту, як от сонце встає на сході, а Еймонд – мамин мазунчик.
Ейгон робить ще крок вперед, але не більше. Кривиться, бо останній кубок вина дає про себе знати, але посмішку з лиця не стирає. Раніше він підійшов би та поцілував короля в щічку, побажав хорошого дня та поцікавився самопочуттям. Раніше – це коли Ейгону було п’ять і він ще тішився тим крихтам уваги, що діставались йому від батьків.
Поделиться3430-05-2023 08:57:13
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Ґарус Вакаріан
- original -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Ґарус Вакаріан, Архангел, колишній працівник СБЦ, а згодом "фрілансер" на ОмезіНазва всесвіту:
Mass EffectСімейний стан:
Друг та побратим, супротивник у стрільбищах по пляшках на Цитаделі з "Вдови" та особистий спеціаліст з калібруванняСтатус:
Канон, за півроку до повномасштабного вторгнення зайняв посаду Радника Примарха з питань Женців.
| ХТО ТИ? Коли ми вперше зустрілися на Цитаделі, ти здався мені дуже різким, але спільне бажання притягнути Сарена до відповідальності змусило нас працювати разом. Ти якісно вирізняєшся серед інших туріанців — пристрастю до справедливості та помсти, щирістю своїх найтемніших намірів, готовністю піти проти правил для найкращого результату. Трохи нагадуєш Сарена, але з моральним компасом, якому багато хто міг би тільки позаздрити. Чи існують в нашому Всесвіті ще такі відчайдушні максималісти як ти? Хтось сказав би, що прагнення стати особистою кармою для усіх покидьків, яких ти зустрічав, наївністю, але ти вважаєш це своєю особистою місією. |
ХТО Я? Крім подій, які ми можемо відіграти і яких повно, я бачу дуже багато глибини у стосунках, які між ними склалися. Ґарус та Шеп пройшли разом набагато більше, ніж з кимось іншим, що сформувало дуже сильний зв'язок. Вони обидва більше схильні до того, аби вирішувати проблеми самотужки, тому що довго перебували — фактично або ментально — поза своїми спільнотами, тому їм обом непросто зближуватися з кимось іншим та працювати у команді. Але їх тандем дуже природній та взаємодоповнюючий. Я відчуваю це у кожному їх слові та русі, навіть несвідомому, — вони звикли один до одного і набагато результативніші в бою, коли разом. Здається, що вони у діалогах чують ті думки, що не були висловлені, і один може закінчити почате речення іншим. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова та приватні повідомлення | укр/рос/англ |
[indent] Шепард був упевнений, що тоді, після другої спроби Сарен точно був мертвий. Напевно, можна було б вважати, що і після першої, а потім Володар просто взяв контроль над його тілом, перетворивши на першу "туріанську" химеру - таких тепер на Менає цілі зграї. Якби Шепард сам не помирав, то ні за що б не повірив власним очам, але проект "Лазар" навчив його параноїдальній думці - технічно, кожен мрець може повернутися до життя, були б гроші та розумники, яким це вигідно. Кому було вигідно відновлювати найбільшого покидька Галактики, що передував повномасштабному вторгненню Женців?
[indent] - Намагатися мене не вбити - теж не в твоєму стилі. Усе змінюється, - безглуздо його зараз вбивати, Сарен це розумів, тому Шепард міг собі дозволити цю відчайдушну сміливість. - Невже тепер ти став цікавитися мною? Щось новеньке.
[indent] Він розумів, що Сарен правий. Будь-яка допомога зараз буде доречною, хоча треба було б зважити на те, що Спектри з репутацією зрадників не будуть користуватися довірою більшості. Можливо, для цього Саренові і потрібний хтось здатний подобатися - навіть, якщо він буде вважати жителів Галактики недалекими через віру в те, що робить Шепарда, без них йому не вдасться зробити щось більш корисно, ніж просто битися на цьому супутнику. Вони, скоріше за все, його скоро втратять - Сарен мав би це розуміти. Його гординя просто не може дозволити йому загинути тут, знаючи, що насправді він міг би зробити.
[indent] - Смерть зробила тебе мудрішим, - і це було абсолютною правдою, Шепард мусив це визнати. - Твоя репутація викличе багато сумнівів серед членів моєї команди. Як вони знатимуть, що ти не зрадиш нікого з них на полі бою? Ти вже бився на боці гетів та хасків. - Хоча більше Шепард думав про те, що Саренові нічого не коштуватиме в якийсь момент просто випустити пулю у голову йому, Ґарусові або Ліарі через власне бажання помститися. І якщо сам Шепард ще мав якусь важливість в очах суспільства як герой, то його товариші мали менший кредит довіри. Без Шепарда навряд можна продовжувати спротив, без них - дуже просто.
[indent] Але він не дізнається правди про наміри Сарена ніколи. Честь - поняття не таке вже й категоричне, і в розумінні кожного може варіюватися. Чи були до цього дня в його команді люди, честь яких викликала сумніви? Безперечно так, але ті залишалися відданими Шепардові до кінця - хай він зміг завоювати їхню лояльну не одразу. Чи можливо це у випадку із Сареном? Запитань було багацько, але жодної відповіді. Єдиний варіант - перевірити на практиці і, можливо, заплатити за істину життям близької для нього людини.
[indent] - Мої пси, - Шепард повторив це слово зі схожою інтонацією, виділивши з-поміж інших, - мені вірні, і вони не будуть робити те, що мені не сподобається. Я виділю тобі усамітнене місце на Нормандії, щоб ти якомога менше зіштовхувався з тими, зустріч з ким може спровокувати конфлікт, - тобто, з усіма, - додав він подумки, - і в будь-яких спірних ситуаціях у тебе є змога звернутися до мене, щоб її вирішити по справедливості.
[indent] Шепард поглянув на Ґаруса, відзначаючи по одному тільки його погляду, що йому ця ідея не подобалася, але він не наважувався заперечити, розуміючи, що, мабуть, у цьому непростому рішенні є користь. Вони ще будуть говорити про це, коли зійдуть на борт знову - Ґарус попередить, що таким як Сарен, довіряти не можна, і попросить бути обережним, а на всіх бойових вилазках слідкуватиме не тільки за ворогами, але й за новим "союзником". Меншого годі від нього чекати.
[indent] - Я обіцяю, що запрошуватиму тебе на всі бойові завдання, які так чи інакше пов'язані із твоїм народом. Під наглядом ти матимеш доступ до будя-якої зброї, яка є на Нормандії, і зможеш використовувати її в бою. У тебе буде повне право переміщуватися Нормандією там, куди має доступ кожний член моєї команди, а також право на отримання медичної допомоги та харчування для правобілкової системи травлення туріанців. Офіційно ти - запрошений найманець, що не підпорядковується Альянсу, але має слухатися наказів роботодавця, тобто, мене. Це тебе влаштує?
Поделиться3503-06-2023 16:08:09
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Zevran Arainai
- jamie campbell bower -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Зевран Араннай, колишній антіванський Крук, нині - Чорна ТіньНазва всесвіту:
dragon ageСімейний стан:
за тобою пішла би до самого Чорного МістаСтатус:
канон в пару
| ХТО ТИ? "Fuck you." [indent] Легковажний, розпутний, глузливий - ти живеш, наче в останній день, бо саме таким може твій день і стати: для найманого вбивці немає поняття безпеки і майбутнього, і кожен новий контракт здатен завершитись твоєю смертю. Втім, життя з Круками тебе влаштовувало: воно приносило гроші, певну славу (чи марнославність?), увагу та бажання тих, кого ти хотів сам, затягти тебе у ліжко. Воно не дозволяло тобі нудьгувати, знову і знову виштовхуючи в повний небезпек і адреналіну світ. Воно - добре, це була справа майстра Еомана, але все-таки... - подарувало тобі двох найближчих співучасників - Талісена та Рінну, - які завжди були з тобою у будь-якому вбивстві чи візиті до антіванського борделю. Майже ідеальне життя, ¿no? "What do you see in him?" [indent] Ти мовчиш про те, як з десяти soporati, куплених Круками, виживало лише троє. Про те, як дитиною намагався втекти від гільдії, маючи при собі лише старі материнські рукавички. Шкіришся на Вартового Перчатки, коли він згадує Рінну і твою участь в її смерті, і з тугою в голосі розповідаєш про рідне місто, бо ж спокійно повернутись тобі Круки не дадуть. "Mine," he whispers. [indent] Наші стосунки не були коханням з першого чогось-там: по-перше, ми обоє в такі дурниці не віримо, а по-друге - ти буквально намагався мене вбити при знайомстві. Втім, ти справді намагався завоювати довіру нашого загону, а мені стало значно простіше існувати в таборі поруч з ще одним ельфом. Ти не цурався застосовувати всі свої чари; ти змушував мене сміятись і вчив битись на мечах; з тобою разом ми на два голоси зачитували "Розу Орлея" (що її сперли у Вінн), наводили жаху на знать Денеріма і розгромлювали в карти королеву морів Лломеріна. |
ХТО Я? • Не маю нічого проти зміни зовнішності, але ж камон, це Джеймі. с: |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова/особисті, а там і до тг дойдем с: | укр/рос/англ |
додам щойно буде
Поделиться3606-06-2023 21:18:15
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Фенріз розшукує:
МЕРІЛЬ
оригінал або на ваш вибір | Your 'Maker' is a story you humans use to explain the world. We have our own stories. I don't need to borrow yours. Відступниця, долійський ельф, маг крові/долійський ізгой Не вбивала співклановців та підтримала Гоука у війні проти храмовників (опціонально); |
зв'язок | мова написання постів |
гостьова/приватні повідомлення | укр/рос/англ |
Поделиться3712-06-2023 07:52:22
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
Поделиться3817-06-2023 13:14:21
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
|
|
|
Бонуси для тих, хто приходить на заявки від наших гравців:
■ можливість заповнити спрощений шаблон анкети;
■ любов адміністрації, що довгий час збиралася в її серці, тут же додається;
■ форумна валюта на особистий рахунок;
■ аватар-подарунок від адміністрації в кінці місяця.
Aa - Bb - Cc - Dd
Aemond Targaryen - Ейгон Таргарієн
Alicent Hightower - Візеріс І Таргарієн
Ashley Williams - Джон Шепард
Cedric Diggory - Чоу Чанг
Daeron Targaryen - Ейгон ТаргарієнEe - Ff - Gg - Hh
Emma Swan - Кіліан Джонс
Garrus Vakarian - Коммандер Шепард
Helaena Targaryen - Ейгон ТарграєнIi - Jj - Kk - Ll
Jacaerys Velaryon - Бейла Таргарієн
Kaidan Alenko - Джон Шепард
Leina Velaryon - Деймон Таргарієн
Lord Scourge - Герой Тайтона МайяMm - Nn - Oo - Pp
Noah - Діно Адаміді та Рея ХагарQq - Rr - Ss - Tt
Rhaena Targaryen - Бейла Таргарієн
Rory Williams - Амелія Понд
Rumplestiltskin - Кіліан Джонс
Severus Snape - Чоу Чанг
Tali'Zorah nar Rayya - Коммандер ШепардUu - Vv - Ww - Xx
Name Surname - хто шукаєYy - Zz - 0-9
Zevran Arainai - Нерія Сурана
Поделиться3926-06-2023 07:45:33
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Лейна Веларіон
- можливо Фрея Алан -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Лейна ВеларіонНазва всесвіту:
a song of ice and fireСімейний стан:
наречена, а згодом і дружина; літала на драконі ВхагарСтатус:
канонічний персонаж із книг та серіалу
| ХТО ТИ? Лейна — винятково прекрасна жінка. Висока, струнка, з довгим золотисто-білим волоссям, які спадають їй нижче плечей — Лейна успадкувала красу істинних Таргарієнів від своєї матері, а сміливий і нерозважний дух від батька. |
ХТО Я? Одні кажуть, що Деймон Таргарієн закохався у Лейну Веларіон, лише поглянувши їй у вічі. Інші в свою чергу заявляють, что донька владики Дріфтмарка була для брата короля лише можливістю возвиситись. Як би там не було, але буде цікаво заглянути всередину цих стосунків, і поміркувати чого ж там було більше — розрахунку чи почуттів? Адже не буде таємницею те, що Деймон все ж таки був досить захоплений Лейною, з якою мав досить багато спільного. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова/приватні повідомлення | укр |
[indent] Він нічого не вимовив у відповідь на слова племінниці про нову королеву. У Деймона були свої думки з приводу надмірного поспіху його брата в зачатті нового сина, які, певне, ранили Рейніру так само, як і добре необдумані вчинки короля стосовного його брата, що завжди дослухався до інших більше, аніж до дракона в собі. Або ж до іншого дракона поруч. Вони, спадкоємці крові дракона не мусять поводити себе так, як ті що лише мріють бути дотичними до їхньої сім’ї. На жаль, брат завжди був надмірно захопився мирною політикою, що лише розніжує, присипає увагу та забирає бадьорість духу. В молодості Візеріс був не таким. Натомість Деймон зробив крок у бік — таким чином, щоб опинитись біля зручного крісла, в яке і опустився так начебто йому було далі складно стояти, але із повною зневагою до норм придворного етикету, виставив обидві свої ноги на стіл перед тим зручним кріслом. З такою ж самою зневагою він ставився до обраниці свого брата, яку ніколи не назове своєю королевою.
[indent] Зрештою, якщо після смерті королеви Емми, Візерісу так кортіло мати когось настільки ж прекрасного у своєму ліжку, то не обов’язково було одружуватись на тій, кого йому підклав під бік десниця. Існують жінки, які можуть бути гарною втіхою, можуть подарувати насолоду і не тільки, не просячи зробити їх королевами. Але його брат надто сильно дослухається до септонів, що змушують його чинити так, як би драконові не слід було.
[indent] — Dīnilūks iksis iā political arrangement syt se riñar hen zaldrīzes, — заявив він Рейнірі, запрошуючи племінницю знаком руки наблизитись до нього. Так, наче він не зрозумів тих її слів про суку, яку звали його дружиною. Шлюб з нею, який зв’язував йому руки і ноги, а брат досі не давав можливості розірвати ці ненависні пути, був ненависним для нього. Але зараз, як і кожен день свого життя, він демонстрував відкриту зневагу до нього так само як і до тих, хто думав, що зможуть ці пути стримати дракона. — Īlon daor rual jemēla naejot iderēbagon hae iā valzȳrys, sesīr lo bisa iderennon iksis forced bē īlva ondoso circumstances, - провадив він далі, взявши руку племінниці в свою.
[indent] — Aōha kepa vēttan tolī than mēre mistake isse zȳhon ābrar: ziry shouldn't emagon married se tala hen ondos hen dārys, sepār hae ziry shouldn't emagon forbidden nyke naejot divorce. Yn ziry surprised nyke bona ziry ivestragī ao naejot iderēbagon aōha valzȳrys. Bisa iksis… - він задумався на мить, коли провід зовнішньою стороною долоні по ніжній шкірі руки принцеси, — ao jorrāelagon. Yn gaomagon ao gīmigon qilōni emā naejot find?
Поделиться4027-06-2023 20:13:38
- Активный пользователь
- Сообщений: 204
- Уважение: [+23/-1]
- Позитив: [+26/-0]
- Зарегистрирован: 06-04-2014
- Последний визит:
02-11-2024 21:36:39
W A N T E D
Емма Свон
- jennifer morrisson -
О С Н О В Н І П Р И К М Е Т И
Повне ім'я:
Емма Свон, «Спасителька»Назва всесвіту:
once upon a timeСімейний стан:
всі стадії від ворогів до закоханихСтатус:
канон
| ХТО ТИ? [indent] Знаєш, Свон, для тої, хто так просто викриває брехню в людях, ти занадто полюбляєш брехати самій собі. Хочеться геть зі Сторібрука? Спроби твоєї сім'ї наблизитись до тебе ближче, ніж дозволяє «броня» із червоної шкіряної куртки, дратують? І синові, кажеш, безпечніше подалі від казкових небезпек? Маячня. І слова наляканої маленької дівчинки — тієї самої, яку на узбіччі дороги полишили зовсім ще немовлям. |
ХТО Я? Власне я ці стосунки дещо бачу як (цитуя білоруського коміка) «скріпилися травмами і поїхали у паровозику під назвою життя», бо проблем з довірою у нас обох хоч вдавися, а люди за все життя знаходили купу способів зіпсувати нам якість існування. Дуже хотілось би відіграти і канонічні для серіалу події, і придумати декілька "філерних" епізодів з життя, і додати до списку альтернатив все, що пост-третій сезон (бо якраз третім сезоном у нас події на форумі і залишаються, а у мене грає вічне бажання, скажімо, адекватних Темних відіграти), і звісно написати нашу версію пейрінгу з четвертого сезону. Тут уже не варто вказувати очевидне заявка в пару, правда ж?))) За бажанням можна шукати в каноні логіку, придумувати свою і агресивно засуджувати Ніла за пройо... помилки минулого. |
|
Контакти: | Мова гри: |
гостьова/тг як попросиш с: | укр/рос/англ |
[indent] Чарка, що її видала пані Лукас - із по-дівочому зухвалою посмішкою, бо до шкіряних штанів жінки цього світу, здається, дихали нерівно, - давно спорожніла, цікавої компанії о цій годині очікувати було не варто (частина містян якщо не стикнулась із результатами появи Джонса в Сторібруці, то була знайома з його репутацією в Зачарованому Лісі), а повертатись до знятої кімнати не хотілось з принципу. Те, як жителі містечка справлялись із нудьгою, йому поки що було не дуже зрозуміло, бо розмовляючим ящикам він не дуже довіряв, а ніякі способи із "раніше" більше йому не підходили. І це, по-своєму, вбивало його ще сильніше: яким би пришелепкуватим і небезпечним не було його життя, але адреналін у крові співав постійно, і нові горизонти викликали в ньому неабийкий захват, наче вкрадений з часів, коли він був ще юнаком у королівському флоті.
[indent] Сторібрук був новим - факт; більша частина того, що тут відбувалося, була також новою (відкривати в собі відголоски клаустрофобії триста років потому, та ще й через місцеві машини, було зовсім ніяково), втім... Коли не відбувалось абсолютно нічого, можна було занадто легко загубити себе в чарці, чисто від нудьги. І як взагалі це містечко трималось в стані байдужості всі тридцять років? І як люди тут могли жити із подвійними спогадами - тих, хто ніколи не перетинав кордону, і тих, хто був частиною могутнього колись королівства?..
[indent] Кіліан перевів лінивий погляд на поличку з алкоголем, подумки уявляючи, як швидко йому доведеться тікати не від шерифа, а від розлюченої хазяйки закладу: магія магією, а від перевертнів, навіть перевертнів-пенсіонерів, можна було очікувати купу неприємностей - а піратові ще не настільки було нудно. Можливо, не виміняй він тоді "Роджера"... Тоді, звісно, було б годі і думати, щоб дістатись Нью-Йорку вчасно, а головне - дістатись Свон вчасно, і це було справді одне з найважчих рішень у капітановому житті.
[indent] Щастя коханої жінки, чи все, що він коли-небудь мав та уявляв. Його світ. Його домівка. Але Джонс все-таки був тим самим закоханим блазнем, який весь останній рік провів у суцільному а якщо б..., і якому більше не дуже хотілось так існувати. Звісно, душа, як і раніше, вимагала якогось драйву, якихось пригод - але і Свон була такою жінкою, на яку пригоди полювали самі, головним було тільки бути поруч у потрібний момент.
[indent] Оно, в минуле вони вже так впали: тепер дивитись на похмурого принца, добре пам'ятаючого всі розмови із "принцем Чарльзом" (боги, як взагалі тоді вдалось переконати всю зустрічну знать у цій маячні?) і не знаючого, як все те пов'язати із піратом, якого біля своєї доньки бачити йому не хотілось, було майже смішно. Тому що Гак завжди був дуже, дуже впертою людиною, і до того ж - конче терплячою. З містечка-бо зникати він нікуди не збирався, і монаршому подружжю доведеться рано чи пізно до цієї думки звикнути; особливо, коли тепер у нього був реальний шанс на нове життя.
[indent] Але, власне, не тільки їм звикати доведеться: дзеленькнувший дзвіночок при вході, що його наслідував голос ЇЇ Величності - все ще Величності, і аж ніяк не просто мера, бо зверхність у погляді і по-королівському горделиво підібгані губи не можна було сховати за якоюсь табличкою на столі, - означали тільки одне: якщо адаптуватися самому Джонсові було досить просто, то адаптувати до його присутності інших людей буде уже складніше.
[indent] - Якби пані Лукас у чомусь запідозрила мене, - чоловік криво всміхнувся, далеко не одразу повертаючись до Реджини - зрештою, із аристократією у нього завжди були неабиякі проблеми, а спільне минуле зовсім не покращувало ситуацію, - то і мене б тут не було: від вовчої точності із арбалетом ухилятися досить важко.
[indent] Якійсь його частині - дрібній такій, - навіть стало цікаво, які саме чорти принесли Міллс до цього шинка, о цій годині. Теж знудьгувала, чи що? Це в минулому житті вона могла і справді робити все, що заманеться, без рамок і правил, бути головною вишенькою на торті. А зараз що на неї чекало? Цілий день паперової роботи, яка і в Зачарованому Лісі могла стати справжньою скалкою в дупі?
[indent] - П'ю, - просто одповів він, демонструючи уже порожню чарку. - Потім піду пити де-інде, бо цікавинок в цьому місті менше, ніж у найзадрипанішому селі Вотерхевену, - посмішка стала гаденькою, а чортенята в очах - очевиднішими, бо хай йому грець, якщо він дозволить жінці побачити тугу за кораблем. - "Роджер" зараз у... надійних руках, - брехня, звісно, бо Чорна Борода - та ще наволоч, але і справді не стане кривдити чи якось руйнувати з такими складнощами добутий скарб. - Тому за неї я не хвилююсь.
[indent] Кожне наступне питання змушує його ще сильніше повірити у те, що й справді Королеві було анічогісінько робити, хіба як спробувати докопатися до пірата. Не те, що він би чинив сильніший против - чужа зневага час від часу була цікавішою, ніж одне велике нічого.
[indent] - Емма, - посмішка стає трохи більше щирою, бо перехід на імена, без прізвищ і призвиськ, які хай були частиною них, виявились ближчими до серця, ніж йому здавалось, - зрештою викроїла собі час для сім'ї, - про що він її ледь не умовляв дуже, дуже довгий час, бо знав з досвіду - з найближчими людьми вартувало проводити якнайбільше часу, особливо, коли на тобі висить магніт до всього лайна обох світів, - Що, до речі, означає, що в місті вона залишиться, і малого із собою нікуди не забере. Гарно так, еге ж? - він нахабно підморгнув Реджині: Ґенрі без пам'яті був досить сильним ударом для неї, а через відсутність хлопця у Зачарованому Лісі, за словами Робіна, вона і зовсім хотіла себе назавжди приспати.
[indent] До речі, про Робіна.
[indent] - Твого лісника теж не видно. Знову щез в лісі, повернувшись до ватаги? Подалі від твоєї улюбленої цивілізації? - і тебе, замовчує він, втім, дозволяючи жінці почути кожне невисказане слово. Але ж, несподівано, їх зі стрільцем об'єднало не тільки сумісне полювання на ту гидоту, що її створювала Зеліна, але й повнісінька дивина світу без магії. - Він уже вибачив тобі те, що ти його жінку замордувала в своєму полоні? - тоді, тридцять років тому, у темниці Злої Королеви, Свон йому розповіла, як її товарку за нещастям кудись вивели чорні стражники - до того, як Спасительці вдалось абищось зробити. Кіліан схилив голову до плеча, нагадуючи зацікавленого кота: - Чи ти йому про це не розповіла?
